header more light

Особливості підходу до учнів з різними типами темпераменту в навчально-виховному процесі.

Серед індивідуальних осо­бливостей людини, що най­яскравіше характеризують її діяльність, стиль поведінки, взаємини з оточуючими, осо­бливе місце посідає темпера­мент. Педагогу безперечно необхідно враховувати особливості темпераменту своїх вихованців.

foto1

Що ж це таке темперамент?

Темпера́мент — вроджена, стійка властивість людської психіки, одна з найважливіших структурних одиниць психодинамічної організації психічної діяльності, що визначає реакцію людини на інших людей та на події, що з нею відбуваються.

Темперамент становить основу розвитку характеру.

Темперамент характеризує динамічність особистості, але від нього не залежить її спрямованість, моральні якості, переконання, зацікавлення, розумові задатки й здібності.

Це сила або слабкість, швидкість чи повільність, чу­тливість, витривалість, урівноваженість чи неврівноваже­ність, жвавість чи приглушеність, керованість, напівкерованість, некерованість психі­чних рухів. Це динамічні вла­стивості психіки, ніби почерк, емоційних, вольових, розумо­вих процесів, манера їх про­тікання.

Відомо, що кожен із нас обов’язково належить до од­ного з чотирьох типів темпе­раменту: сангвініка, холери­ка, флегматика або меланхо­ліка. Відомо також, що жод­на людина ніколи в одну з цих «рубрик» цілком не вклада­лась. Бо тип — це умовність, а людина — багатомірна. Та попри це без класичної типології на сього­днішній день нам не обі­йтись.

foto2У роботі з  холеричними учнями слiд покладатися на позитивний авторитет дорослого, цiлеспрямованiсть педагогiчних впливiв. Потрiбно виявляти зацiкавлене розумiння душевного стану учня. Тактовно й опосередковано запобiгати «зривам»; враховувати мотиви вчинкiв, залучати до акгивної дiяльностi, пов’язаної з виявом iнiцiативи. Потрiбно уникати рiзких емоцiйних реакцiй, спрямованих безпосередньо на учня. Краще впливати на холерика опосередковано, через колектив. Варто пам’ятати, що зайнятiсть корисною справою може спрямувати холерика на розвиток позитивних якостей особистостi, вiдверне негативнi впливи. Холеричнi дiти потребують тактовної допомоги та спiвчуття при ускладненнях.

Їхня невтомнiсть, енергiйнiсть, схильнiсть до ризику, упертiсть, пустотливiсть, задеркуватiсть, нетерплячiсть i висока конфлiктнiсть стають причиною биття посуду, бiйок з однолiтками, травм тощо. Холерика важливо виховувати добрим, спiвчутливим, турботливим, оскiльки цей тип дуже схильний до агресивностi. Холерика потрiбно вчити ввiчливостi, умiння стримувати емоції, застосовуючи не стiльки пояснення, а й «програвати» з ним можливi ситуації.

Батьки, вихователi, педагоги мають iз розумiнням ставитися до «зривiв» у поведiнцi холерикiв, не принижувати їхньої гiдностi, формувати в них адекватне самооцiнювання.

Застосування фiзичних покарань, крику до холерика неефективнi. Вони остаточно розхитують нервову систему дитини, у якої процеси збудження домiнують над процесами гальмування. Вiдтак досягається ефект, протилежний бажаному. Якщо холерик неякiсно виконав роботу, треба не сварити чи карати його, а поясняти, чому так не можна, i вимагати повторного сумлiнного виконання.     Щоб холерики, швидко закiнчивши роботу, не заважали на уроцi iншим учням, необхiдно завжди мати для них кiлька цiкавих додаткових завдань. але пропонувати цi завдання можна тільки у разі якісного виконання основної роботи.

foto3Працюючи з учнями – сангвініками варто давати вихід їхній енергії, стимулювати розкриття їхнього потенціалу та здібностей у суспільно корисній праці. Потрібно виявляти довіру до сангвініка, підтримувати в  його починаннях, закріплювати віру у власні сили в переборенні труднощів. Не варто давати йому доручення, пов’язані з довготривалою роботою. Потрібно враховувати його особисті інтереси, схильності, потреби й труднощі – їх тимчасовий характер. Допомогу сангвініку краще надавати у формі відкритої дружньої підтримки, поради. Доцільно використовувати його лідерські якості в колективі, залучати до організації вечорів, диспутів та інших суспільно корисних заходів.

Сангвініки намагаються займатися тільки легкою, приємною і цікавою діяльністю й уникати складного, неприємного, нецікавого. Тому необхідно з раннього віку виробляти в них стійкий інтерес, терпіння, цілеспрямованість, звичку сумлінно виконувати й доводити до кінця почату справу, з’ясовувати суть кожного питання.

Компромісність, оптимізм, життєрадісність, товариськість сангвініка за неправильного виховання чи неконтрольованості здатні стати джерелом таких негативних рис характеру, як легковажність поверховість непостійність егоїзм.

foto4У роботі з флегматиком слід наполегливо використовувати завбачливі настанови на будь – яку діяльність, яку йому потрібно виконати, здійснювати докладний інструктаж (Що? Коли? У якій послідовності?). Доцільно стимулювати вияв щирих почуттів учня. Залучайте його до цікавої діяльності, що розвиває почуття, емоції й змінює віру у власні сили. Довіряйте учню, давайте можливість реалізувати себе у справі, посильний допомозі іншим. Необхідно уникати демонстративних доручень, пов’язаних із високим темпом діяльності, й допомагати йому займатись аутотренінгом та самовихованням.

Шалені ритми сучасності для флегматиків незрозумілі, логічно не обґрунтовані й надзвичайно виснажливі. Неправильний підхід до організації виховання і навчання – це звинувачення його в тупості, некмітливості, постійні покарання за повільність. Наслідки такого ставлення здебільшого трагічні: виникають неврози, доручене виконується швидко та неякісно, несумлінно; формується комплекс неповноцінності через постійні невдачі. Унаслідок індивід не розвиває себе як особистість, не реалізує власні творчі можливості мислення, почуттів та уваги. Якщо ж дитинство флегматика складається сприятливо і йому вдається розвиватися, зберігаючи всі позитивні риси темпераменту, суспільство отримує сумлінних, серйозних, пунктуальних, захоплених улюбленою справою людей – нерідко видатних учених.

Флегматики не витримують значних фізичних навантажень, якщо змушені виконувати їх у швидкому темпі.

Флегматикам не притаманні бурхливі вияви почуттів, тому часто їх вважають байдужими, товстошкірими. Насправді почуття цих людей вирізняються глибиною і постійністю. Флегматики болісно переживають несправедливість, зазіхання на їхні права, розлучення з близькими, бояться та уникають змін, нестабільності.

Вони здатні повністю ігнорувати вимоги неавторитетної для них особи. З огляду на це батькам, вихователям, педагогам під час спілкування з флегматиками потрібно зважувати на кожне слово, кожну дію, щоб не втратити авторитету в очах дітей, намагатися створити повну взаємну довіру в стосунках, щоб дитина не замикалася в собі.

Щоб дитина виросла ініціативною, дорослі мають вітати кожен вияв її самостійності, не помітно допомагати у складних справах, не дратуватися повільними темпами дитини. Дорослим доводиться докладати спеціальних зусиль, щоб допомогти флегматикові увійти в учнівський колектив, виявити себе в ньому як особистість, здобути авторитет, знайти друзів.

Позбавлення флегматика можливості чергувати періоди спілкування з людьми з тривалими перепочинками на самоті чи в товаристві близького і спокійного друга поступово приведе до розладу нервової системи і психіки дитини.

foto5Меланхолiку в навчаннi слiд придiляти увагу, турботу й доброту. Головнi особливостi цих дiтей: лякливiсть, нерiшучiсть, бачення подiй у темних тонах. Цi особистiснi якостi неможливо лiквiдувати. Покарання, демонстрування дорослими постiйного невдоволення тiльки поглиблюють їх, розладнуючи надзвичайно чутливу нервову систему меланхолiкiв. Правильний виховний пiдхiд полягає в тому, що дорослий виявляє спiвчутгя i повне розумiння почуттiв дитини. Тактовно, глибоко й зацiкавлено проникати в її духовний свiт, здiйснювати моральну пiдтримку та змiцнювати вiру у власнi сили, виявляти розумiння її душевного стану. Перiодично потрiбно переключати переживання меланхолiка в русло переживань групи (колективу). Виховувати волю, наполегливiсть i почуття власноi. цiнностi в колективi. Потрiбно через певний промiжок часу органiзовувати для нього «ситуацiю успiху». Уважно стежачи за настроєм та iнтересами меланхолiка, потрiбно заохочувати його заняття в .гуртках, секцiях тощо, з урахуванням його намiрiв, звичок та труднощiв.

Меланхолiки часто вiдзначаються сором’язливiстю. Батьки та вчителi дитини нiколи, а тим бiльше у цьому випадку, не мають орiєнтуватися на реакцiю оточуючих („ Що скажуть? Що подумають?”), а винятково на психологiчний стан вихованця. Соромлячи i караючи дитину, можна розвинути сором’язливiсть до рiвня психiчного захворювання. Дитині слiд пояснити, що соромитися – це нормальна реакцiя, якої не потрiбно лякатися, i в кожній конкретнiй ситуації допомагати вихованцевi знайти спосiб оволодiння собою. Наприклад, якщо дитина соромиться спiлку ватися з гостями, їй можна доручити розносити бутерброди тощо.

Дiяльнiсть допоможе їй подолати неприємнi вiдчуття. Спiлкування вiдбудеться, але змiщеняя акценту допоможе поступово зовсiм нейтралiзувати надмiрну сором ‘язливість як рису характеру.

Нову iнформацiю меланхолiки здатнi засвоювати швидко чи повiльно — залежно вiд обставин. У спокiйнiй, доброзичливiй атмосферi новi вiдомостi засвоюються ними швидко й надовго. Тому створення сприятливих умов навчання i виховання дитини — основна проблема в роботi з меланхолiком..

Меланхолiка швидко стомлює будь-яка дiяльнiсть, навiть легка i приємна. Як наслiдок, меланхолiк виконує кожну роботу вдвiчi повiльнiше за сангвiнiка. Меланхолiка потрiбно змалку навчити планувати свою дiяльнiсть, розумно розподiляти час i збалансовувати добову i тижневу тривалiсть працi й вiдпочинку, iнакше можливе нервове й фiзичне виснаження органiзму дитини на грунтi хронiчної перевтоми або, з тієї самої причини, формування вiдрази до працi, апатiя.

foto6Для забезпечення злагодженості та гармонії в будь-якій діяльності та сфері життя важливо враховувати сумісність темпераментів:

1. Найкраще: холерика заспокоює і доповнює в роботі його протилежність - флегматик, а меланхоліка добре підтримує і тонізує сангвінік.

Ці дві пари темпераментів багато в чому доповнюють один одного і навіть частково згладжують ті непорозуміння, які можуть виникнути при несумісності їх типів особистості.

2. Інші поєднання (холерик - сангвінік і флегматик - меланхолік) вимагають підстроювання, так як перша пара дуже емоційна і ініціативна, внаслідок чого можуть виникнути проблеми лідерства, а друга - досить інертна і пасивна.

3. Більш проблематично взаємодіють між собою пари «холерик – меланхолік» і «сангвінік – флегматик»

У випадках погано сумісних темпераментів, можна порадити наступне: в парі холерик - меланхолік холерикам необхідно більше себе стримувати, а меланхолікам не брати все так близько до серця, хоча для обох це буде не просто. Холерику важко не поранити меланхоліка, образливість якого відбивається на обох.

У парі флегматик - сангвінік флегматикам потрібно намагатися більш відкрито і безпосередньо проявляти свої почуття і не бути такими впертими і консервативними в своїй поведінці, а сангвінікам - спробувати бути більш послідовними в справах і більш надійними в своїх обіцянках. Інакше їм важко буде справлятися з наростаючою дратівливістю партнера.

4. Якщо ж у людей схожий тип нервової системи, то найбільш сприятливим буває взаємодія двох флегматиків або меланхоліків, дещо гірше - двох сангвініків і зовсім поганим - двох холериків.

Це можна пояснити наступним чином: флегматики - самі урівноважені люди, їх важко вивести з себе. Меланхоліки вразливі, дуже ранимі й уразливі, але вони досить поступливі і схильні до компромісів заради досягнення душевної рівноваги. Сангвініки - незалежні і емоційні, але відхідливі. Помітивши, що назріває конфлікт може прийняти серйозний оборот, вони легко йдуть на компроміс для відновлення рівноваги у відносинах.

Найважче тримати баланс у відносинах прямолінійним, збудливим і нестримним холерикам, які в своїх висловлюваннях і вчинках часто не можуть зупинитися вчасно і тому можуть ображати оточуючих, самі того не бажаючи.

foto7

 

Посміхніться                                 

САНГВІНІК – мозок керує почуттями

ХОЛЕРИК - почуття керують мозком

ФЛЕГМАТИК – мозку не вистачає почуттів

МЕЛАНХОЛІК – почуттям не вистачає мозку

                                                                                                                                                                                                          


Поділитися в соціальних мережах

Корисні посилання